Olena Zaitseva, družbena aktivistka, Kijev, Ukrajina; Brazilija.
Že na samem začetku sem imela priložnost zapustiti Ukrajino, a prva dva meseca nisem bila naklonjena temu. Nato sem se vprašala: za koga to počnem in komu je zato bolje? In ugotovila sem, da nikomur ne koristi. Moj otrok bi imel možnost biti v stiku v sorodniki, pridobivati nove izkušnje, imeti občutek varnosti (sirene so se v našem kraju oglašale večkrat na dan), svojemu otroku bi lahko dala priložnost biti otrok. In smo odšli na drug kontinent. Pot so mi omogočile moje prijateljice iz vrst feministk in sorodniki. Svojemu otroku vztrajno govorim, da smo na počitnicah. To ni zgodba o uspehu, temveč zgodba o boju, ki se nadaljuje. Nameravam nadaljevati z delom na področju boja proti izkoriščanju in nasilju nad ženskami, službeno in prostovoljno. Moja družina bo govorila o Ukrajini, zbirali bomo sredstva za Ukrajino, iskali, našli in dostavili to, kar bo mogoče. Ne bomo žalovali in paničarili, ker to nikomur ne pomaga. In mogoče se bomo kmalu vrnili v svojo državo in videli propad Rusije – države despotov, države anomalij, ki že dolgo ne bi smela več obstajati in nima mesta v sodobnem svetu.
МИ СИЛЬНІШІ, КОЛИ РАЗОМ: ФІЗИЧНО АБО ДУМКАМИ
Зайцева Олена, громадська активістка Київ — Вінницька область — Бразилія…
У мене була можливість виїхати з України з самого початку, проте 2 місяці я не погоджувалась. Потім я поставила собі запитання: для кого я це роблю і кому від цього краще? І зрозуміла — нікому. Я маю можливість дати дитині спілкуватись з родичами, дати новий досвід, дати більшу безпеку (сигнали тривоги у нашому місці проживання продовжували звучати по декілька разів на день), дати можливість бути дитиною. І ми поїхали до тата — на інший континент. Ця подорож стала можлива і завдяки підтримці подруг (феміністок) і близьких. І я кажу дитині, що це відпочинок, хай думає саме так. Це не історія успіху, це історія боротьби, яка продовжується. Я і далі планую працювати над протидією насильству і експлуатації жінок: як на основній роботі, так і як волонтерка. Ми будемо з родиною розказувати про Україну, збирати кошти для України, шукати, знаходити і доставляти те, що знайти неможливо. Ми не збираємось горювати і панікувати, тому що це нікому не допоможе. І можливо, скоро повернемось в свою країну, і побачимо крах росії — країни-деспота, країни-аномалії, якої давно не мало існувати, якій не місце в сучасному світі.