Anastasiia Haidaienko, umetnica, Bila Tserkva; Lvov, Ukrajina.
Takoj, ko je šlo očetu bolje, smo odšli v Lvov, kjer živijo naši sorodniki in kjer so mi ponudili, da se pridružim zelo pomembni iniciativi – terapiji z umetnostjo za otroke iz vse Ukrajine. Po prvi učni uri na spletu se mi je zdelo, da oni pomagajo meni in ne obratno. Prvič po dolgem času sem imela nasmeh na obrazu. Zelo prijetno je bilo slišati od staršev in otrok, kako so jim terapije pomagale, videti njihova pozitivna čustva in čudovite risbe. Zdelo se je celo, da so med urami vsi pozabili na grozote vojne. A bili so tudi težki trenutki. Vojna je močno zaznamovala otroško razmišljanje in to se je odražalo na njhovih risbah. V tem času sem skušala izražiti svoja čustva, žalost, izkušnje na svojih risbah. Da le ne bi več tega zadrževala v sebi. Kasneje sem se priključila več dobrodelnim projektom, kmalu jih je bilo 10. Res je prima, da lahko z ustvarjanjem pomagam svoji državi.
ДОПОМОГТИ СОБІ ТА ІНШИМ
Як тільки татові стало краще, ми поїхали до родичів до Львова. Там нам запропонували долучитися, на мою думку, до вкрай важливої справи — проводити арттерапію з дітьми з різних куточків країни. Після першого заняття мені здалося, що то не я допомагаю дітям, а вони мені. Адже я вийшла до них з посмішкою на обличчі майже чи не вперше за весь час війни. Мені було дуже класно чути від дітей та батьків, що ці заняття дійсно дуже позитивно на них впливають, бачити їх радість і слідкувати як вони між собою спілкуються і які чудові малюнки створюють. Іноді здавалось, що на ці дві години всі забували про страшні реалії і просто були дітьми. Але й були і важкі моменти — війна дійсно негативно вплинула на дитячу психіку і це прикро. Паралельно з цим я знаходила час для того, щоби всі свої переживання, емоції, позицію і негатив втілювати в ілюстрації. Просто для себе, щоб не тримати це все в собі. Згодом почали пропонувати брати участь у благодійних проєктах. Зараз їх більш ніж 10 по всьому світу. Це дуже круто, що моя творчість теж допомагає в перемозі нашої країни.