Svitlana Zadorozhna, članica predsedstva nevladne organizacije »Zveza žensk Černigovske regije«, predsednica Združenja znanstvenic.
Kako smo živeli? Bilo je hladno, ker so odklopili elektriko, bojler ni delal in generator smo uporabili vsak drugi dan za vzdrževanje hladilnikov in polnjenje mobilnih telefonov. Reševalo nas je ognjišče. Na njem smo kuhali hrano in se greli. Dobro je bilo, da smo imeli dovolj lesa za kurjenje. Sirene so se kar naprej oglašale, a nismo šli vedno v klet, ker je bilo tam tako hladno. A celo med tem smo se poskušali šaliti, igrati karte, reševati križanke, čistiti in urejati klet. Z mojo taščo Zino sva sestavljali sestavljanke (a nama jih nikoli ni uspelo dokončati). Veliko smo se šalili, podpirali drug drugega, razumeli, da skupaj lahko preživimo. Edini vir informacij je bil radio, ker je bilo mobilno omrežje pogosto prekinjeno in na koncu sploh ni delovalo. Naši sorodniki v Zakarpatju (kjer so dobili zatoščiše) so bili obupani, ker so vedeli, kako nevarno je pri nas in niso mogli vzpostaviti stika z nami.
МОЇ ТРИ ТИЖНІ В ПІДВАЛАХ СЛАВЕТНОГО ЧЕРНІГОВА
Задорожна Світлана, 30 квітня 2022 року, Патерна, Іспанія
Як ми жили? Було холодно, бо відімкнули електрику, котел не працював, а генератор використовували раз в два дні для підтримки холодильників та зарядки мобільних телефонів. Спасав камін. На ньому готували їжу і грілися. Добре, що дров було достатньо. Постійно була повітряна тривога, але ми не завжди спускалися у підвал, бо там було холодно. Але навіть тоді ми намагалися шуткувати, грали в карти, розгадували сканворди, прибирали і облаштовували підвал. На поверхні готували їжу, грілися і зі свахою Зіною збирали пазли (ми їх так і не встигли зібрати). Але ми багато шуткували, підтримували один одного, розуміли, що разом ми виживимо. Єдиним джерелом інформації став радіоприймач, бо мобільний зв’язок часто пропадав, а в кінці пропав і зовсім. Наші рідні в Закарпатті (там вони отримали прихисток) були у відчаї, бо знали, що ми в небезпечному місці, а зв’язку з нами не було.