Alevtyna Shvetsova, voditeljica na televiziji Mariupol, Mariupol, Ukrajina.
Ruski okupatorji so pobili moje prijatelje, uničili moje mesto in moje življenje, pohabili na tisoče ljudi, niso pa uničili moje ljubezni do Mariupola. Uspelo mi je prenesti ukrajinsko zastavo skozi ducat ruskih kontrolnih točk in z njo se bom vrnila v osvobojeni ukrajinski Mariupol.
24. februar. Pekel se začne. Šla sem v 23. četrt čestitati svojemu bratu za njegov rojstni dan in ostala tam trinajst dni. Starši mojega partnerja in njegova babica so se preselili iz njihovega stanovanja v vzhodnem delu v klet.
24. marec. Obstreljevanje v naši četrti ni prenehalo niti za minuto. Chicha, naša najljubša papiga, je poginila od prehlada, ki ga je staknila zaradi razbitih oken in moji otroci so jo pokopali pod drevesi na vrtu. Dva otroka, stara 8 in 12 let, moja starša, mož in jaz smo med spopadi odšli v center mesta. Na aveniji Myra je bilo zaklonišče in zdelo se nam je, da bo tam varno.
МАРІУПОЛЬ: ТУТ ВАРТО ВИЖИТИ
Алевтина Швецова, ведуча прямого ефіру, Маріупольське телебачення
Російські окупанти вбили моїх друзів, зруйнували моє місто і моє життя, скалічили тисячі людських доль, але не знищили любов до Маріуполя. Через десяток рашистських блок-постів я пронесла український прапор і з ним повернусь у вільний український Маріуполь.
24 лютого Пекло починається. Поїхала на 23 мкр, щоб привітати брата з 12-річчям та залишилися там на 13 днів. В квартиру на підземному переході зі Східного переїхали батьки чоловіка та його бабуся.
8 березня Обстріли на моєму рідному 23 мікрорайоні не припинялися ні на хвилину. Винесло вікна та померла від холоду улюблена папужка Чіча (діточки поховали її у подвір’ї під деревом). Ми (двоє дітей 8 та 12 років, мої батьки, чоловік та я) пішки рушили до центру під обстрілами. В будинку на проспекті Миру було бомбосховище, здавалося, що там на нас чекає безпека.