Hanna Saytarly, družbena aktivistka, Zaporožje, Ukrajina; Litva.
Odločila sva se, da odpeljem otroke v tujino. Eden od mojih sinov je že drugič videl vojno. Naše potovanje od Zaporožja v Litvo je trajalo skoraj šest dni; dan in pol na vlaku za evakuacijo z gručo ljudi (stali in sedeli so na vsakem prostem centimetru), dva dni v zaklonišču v Lvovu (sobo sem delila s sedem ljudmi in petimi činčilami) in potem trinajst ur hoje čez poljsko mejo. Držali smo se na vso moč, tudi otroci so se. Skupaj smo sanjali o toploti, umivanju rok v topli vodi, ležanju na postelji namesto na tleh. Nato smo videli drugo zaklonišče, avtobus, spet zaklonišče in končno žensko, ki nas je peljala do kraja, kjer živimo sedaj.
ЗА СВОЇ 35 Я ДВІЧІ БАЧИЛА ВІЙНУ…
Ганна Сайтарли, громадська активістка Запоріжжя—Литва
Ми прийняли рішення, що я маю вивезти дітей закордон. Один з моїх синів бачить війну вдруге. Наша дорога життя від Запоріжжя до Литви тривала майже 6 діб. Півтори доби у евакуаційному потязі з купою людей (вони сиділи і стояли на кожному вільному сантиметрі). Дві доби у шелтері Львова (кімнату ділили із 7 людьми та 5-ма шиншилами), а потім 13 годин ми пішки проходили кордон із Польщею. Ми тримались з останніх Ганна Сайтарли, громадська активістка Запоріжжя—Литва сил, навіть діти тримались. Всі разом ми мріяли про тепло, помити руки у гарячій воді, полежати на кроваті замість підлоги. Потім знову шелтер, автобус, шелтер і нарешті посестра, яка відвезла нас у місце де ми живемо і зараз.